Скільки коштують послуги адвоката?

До вашої уваги п"ята серія популярно-практичного серіалу “Хто боїться адвоката” – “Скільки коштують послуги адвоката? ”

(Перша, друга, третя і четверта серії)

Сто доларів за судодень – тариф адвоката з чималою практикою.

Чи є певна „виделка”?
Буває, що адвокати погоджуються взяти з вас за свої послуги потім, після виграшу справи, якщо у вас немає грошей зараз. Але таке трапляється досить рідко, і все одно ви маєте заплатити хоч якусь дрібницю за судодень, скажімо, за бензин і витрачений час. В усякому разі, не менше $20 за годину. Можливо, подалі від столиці послуги адвоката коштують менше, особливо у селах. Хоча трапляються клієнти, які не оплачують навіть цього. Наприклад, жінки з дітьми, яких кинули чоловіки, відібравши все спільне майно, – вони розраховуються вже після поділу цього майна. Відсоток відсудженого залежить від попередньої домовленості. Якщо це дуже велика сума, то це 5-10%, інакше – 30-50%. Все залежить від складності і тривалості справи.

Що є найголовнішим для адвоката і найважливішим для клієнта в їхніх професійних стосунках? Адвокат має чітко розуміти стратегію – що він робитиме за цією справою. Чи все він розуміє, чи володіє вичерпною інформацією? Якщо – ні, чи є в нього можливість надолужити своє незнання? Чи є в нього час і бажання займатися саме цією справою? Чи може він співпрацювати з цим клієнтом і чи влаштує його гонорар? Чи зможе він надати якісні послуги? Звичайно, буває, що адвокат бере справу, а потім втрачає до неї інтерес, у нього не вистачає ні часу на, ні натхнення, справа затягується. Найкраще для адвоката в такій ситуації чесно зізнатися, що він втратив цікавість до цієї справи, і порадити клієнтові іншого адвоката, який охоче доведе справу до кінця. Немає нічого гіршого, коли адвокат береться, а потім кидає справу на півдорозі, особливо, якщо він взяв гонорар.

І клієнт має розуміти, чи потягне він саме цього адвоката щодо грошей, якщо справа затягнеться. Якщо адвокат кинув справу на півдорозі, поскаржатися на нього клієнт не може. В нашій країні скаржитися на адвоката неможливо - не в останню чергу тому, що, аби не платити податки, адвокати не афішують свої гонорари. І важко їх за це звинувачувати, бо податки занадто великі.

Адвокат та клієнт можуть укласти письмову угоду. Як правило, письмовий документ укладається між зовсім незнайомими людьми. Угода також потрібна для того, щоб потім стягти за адвокатські послуги з процесуального супротивника, тому що закон дозволяє стягувати на користь адвоката з процесуального супротивника п’ять відсотків від суми. А коли адвокат і клієнт достатньо знайомі, якщо адвоката клієнтові хтось порадив, угоди укладаються рідко. Взагалі ж адвокат виписує ордер або отримує доручення. У нас не Америка. Наявність угоди вам нічого не гарантує. І такі угоди ніхто не завіряє в нотаріуса, тому що неможливо прописати, які саме будуть потрібні послуги за певні гроші. Зазвичай укладається угода, якщо адвоката наймає благодійна організація захищати інтереси, скажімо, якогось журналіста. І тут уже суто формально розписується, що адвокат має робити: відвідати всі призначені судові засідання, написати зауваження на протокол, написати апеляцію та касацію чи заперечення на апеляцію та касацію супротивника, відвідати апеляційний та конституційний суд і т.д., тобто суто формальні речі.

Якість послуг адвоката неможливо прописати в угоді. Як, скажімо, і якість послуг перукаря чи візажиста. Два різні візажисти, скажімо, маніпулюють з обличчям однаково, але результат різний. Це питання критеріїв вибору адвоката. Дуже гарний адвокат може написати вам ганебну скаргу, якщо його підкупили, або якщо у нього просто не було часу, і він вами знехтував, або він взагалі нічого не написав, бо не встиг. І не попередив вас вчасно, аби ви найняли когось іншого, бо він не встигає.

Існують певні критерії професійної оцінки адвоката - але вони не настільки очевидні. Це все одно що порівняти дешеву перукарню на Борщагівці із салоном краси на Шовковичній. Усі перукарі ніби однаково орудують ножицями. Але одні послуги коштують десять гривень - і більше за них ніхто не дасть, бо вони більшого не варті. А інші сто доларів, скажімо, за стрижку з аналогічною назвою. Звичайно, є елемент снобізму, але якість теж має значення. Адже якби за 10 грн стригли так само, як за $100, усі б йшли стригтися за 10 грн, навіть ті, у кого є $100. А людина, яка стриже за 10 грн, довго б там не пропрацювала: її негайно взяли б туди, де стрижуть за $100, якби було видно, що послуги цієї людини, справді, коштують дорого.

Ви можете натрапити на адвоката, який коштує дуже дешево і надає професійні послуги, але ця людина довго задешево не працюватиме. Якщо вона чогось варта, їй негайно потечуть пропозиції вже за значно більшу суму – її просто перекуплять. І немає жодного сенсу відмовлятися від цього. Такого адвоката обов’язково порекомендує навіть колега-професійний супротивник: сьогодні він твій ворог, але йому сподобалося, як ти працюєш – і завтра він когось до тебе надішле і з тобою подружиться. Тобто, якщо людина – професіонал, майстерність не сховаєш, не проп’єш, як-то кажуть.

Є люди – цілковиті нулі в професійному сенсі, але знають, кому і що потрібно "занести". Сфера дії таких людей достатньо обмежена. Неможливо вміти давати хабарі абсолютно всім суддям. Такий адвокат може „полювати” лише на території певного суду, і то не всі судді з ним мають справу. Тобто людина може сказати: „Я вирішую абсолютно усі проблеми з суддею Іваном Івановичем”. Втім, інколи доцільно наймати саме таку людину, коли, приміром, справа непевна, і вам простіше дати хабара, ніж бігати займатися дурницями.

Адвокатів ніхто практично не контролює. Невідомо, що має скоїти адвокат, аби його спіймали на цьому і якось покарали.

Суддів так само ніхто не контролює. Хоча суддю можуть звільнити, якщо спіймають на хабарі. Це може статися, коли суддя „поїхав дахом” і бере гроші від незнайомих, або ухвалює рішення, що ними обурюються прокурор та інші адвокати, тобто якщо кількість скарг сягнула критичного рівня. Хоча на суддів столичного Печерського суду пишуть неймовірні скарги, причому цілком публічно, - проте вони настільки надійно сидять на своїх посадах (бо обслуговують владу), - що немає жодного сенсу на них скаржитися. Вони поводяться як повії, їм дозволяють „діставати” простих людей, аби вони виконували всі забаганки влади. Причому – будь-якої.

Тетяна Монтян