Морське право для "чайників"

Україна - морська держава, ніби-то - країна має вихід до Чоного та Азовського морів. Але чи є у нас морське право як таке? Питання і досі залишається дискусійним.

Перша подробиця - морське право вважається комплексною галуззю права і включає норми цивільного, господарського, митного та інших галузей. Хорошого у цьому мало. Для будь-якої галузі необхідна судова практика, і якщо у приватного права її скільки завгодно, то для морського вона повністю відсутня. Тож студентам-правникам краще не спеціалізуватися на морському праві, бо залишаться без роботи і без штанів - трохи нижче ми розглянемо, чому так відбувається.

Щоправда, є відповідна кафедра в Одеській національній морській академії, і навіть факультет - але чим там займаються науковці під керівництвом професора А.Н.Шемякіна - невідомо. Очевидно, вибудовують якісь теорії. Та й що їм іще робити? От, наприклад, для розвитку митного права необхідна судова практика - але також потрібен і регулюючий орган, який координував би зміни до законодавства. Для митного права це - Митна служба. Для розвитку податкового права це - Податкова адміністрація. А що для морського права? Судової практики кіт наплакав. Про відсутність регулюючого органу краще вже й не згадувати. Отже, викладання морського права на юридичних факультетах з огляду на ситуацію краще за все скоротити, додавши години на міжнародне право - усе таки, воно має ширше застосування.

Ліричний відступ - про роботу системи морського транспорту.
Для довідки: На сьогодні світовий флот із 46 тисяч кораблів приводять у рух руки 1 мільйона 225 тисяч моряків, які забезпечують фрахт у 380 мільярдів доларів США. Система морського транспорту створювалась століттями, а паралельно в ній напрацьовувались механізми регуляції. Ось, наприклад - хтось купує товар. Згідно з яким законодавством укладається угода? Правильно, залежить від кон'юнктури ринку. Для експортно-орієнтованих товарів контракт, як правило, укладається на умовах міжнародного трейдера. Не українського - а швейцарського, чи, скажімо, британського. За умовами договору товар підлягає перевезенню і перетворюється на вантаж. Яке право застосовується до угоди з морського перевезення? В умовах монополії зовнішньої торгівлі - як в СРСР - питання навіть не піднімали, оскільки увесь обіг вантажу перевозився на радянських суднах згідно із радянським морським правом. Однак сьогодні монополії на зовнішню торгівлю вже немає. Фактично, нема і національного флоту. Відповідно, для морського перевезення експортного вантажу застосовується право тих країн, де правове регулювання цього питання більш розвинене. І звісно, це - Великобританія з її кількасотрічним досвідом морських перевезень вантажів із колоній. Отже, за будь-яких судових розглядів заробляють правники тієї країни, яка регулює своїм правом відповідне перевезення! А отже, ці кошти пролітають "повз" кишені українських адвокатів - адже фрахт, як ми вже з'ясували, в основному регулюється не українським морським правом. Отже, як казав Остап Бендер: "Кісо, ми чужі на цьому святі життя!"

Але ж якісь гроші окрім цього мають-таки обертатися довкола судна та вантажу! Так і є - ці гроші крутяться у страхуванні судна, вантажу, відповідальності перед третіми особами. Ось тут, здавалось би, є можливість для українського юриста трохи заробити на життя. Але - зась. Аби заробити в Україні на морському праві, потрібно бути представником міжнародного страхового клубу та брати участь у оформленні страхового випадку із судном чи вантажем. Такі клуби у нас вже працюють, і вони пильно приглядають одне за одним - аби зайва копійчина на сторону не пішла. Так що сторонній юрист, навіть озброєний усіма можливими знаннями про морське право, навряд чи щось зможе тут отримати.

Так що, не маючи судової практики (та спеціалізованих судів), не маючи відповідної дієвої морської адміністрації, не маючи флоту, говорити про морське право в Україні - все одно, що обговорювати проблеми життя на Марсі. Мені, звісно, можуть заперечити - мовляв, в Україні залишились ще морські порти, мовляв, їх важче розтягнути, ніж кораблі, хоча спроби є. Тоді слід розібратися, як морське право відноситься до портів. Територія, акваторія - це земельний та водний кодекс. Завантаження-розвантаження - громадянське право. А отже: до морського права в роботі портів відноситься безпека у порту, контроль за суднами, лоцманська проводка та збирання мита. Яка ємність цього ринку з точки зору морського юриста? Мізерна.

Але є й сфери, де юристи нажилися - наприклад, на узгодженні тих чи інших варіантів законопроекту "Про морські порти". Основна його особливість грунтується на гострій необхідності узаконити капіталістичні відносити в порту, з перспективою приватизації портової інфраструктури. Деякі юридичні компанії, що спеціалізуються на морському праві, заробляють на реєстрації суден, реєстрації стоянок для яхт та катерів. А також: забезпеченні доказів для зарубіжних партнерів за кейсами для розгляду в іноземних судах, іноді на арешті кораблів в українських портах, і, крім того, виконання та території України рішень іноземних судів. Різного роду аварії на суднах у портах та на підходах до них - теж джерело заробітків для юристів. Однак, як правило, юристи працюють уже після розслідування на стадії обгрунтування розмірів збитків, тобто, говорити у таких випадках про морське право можна з натяжкою. В цілому, навіть у випадку з роботою портів - не видно великої практики для більш-менш пристойного існування власне морського юриста.

Як ми вже розібралися, морське право за відсутності свого торгівельного флоту, і, відповідно, практики розгляду спорів щодо перевезень - не живе. Не дуже воно життєздатне і в портах. Взагалі, якщо вважати право продуктом суспільства, відображенням інтересів правлячого класу, то про яке право може йтися при націоналістично налаштованій владі та соціалістично пасивному суспільстві?

А насамкінець - перелік тих проблем, які перекреслюють розвиток морського права в Україні:
1. Відсутність офіційно опублікованих міжнародних морських угод (джерел права), стороною у яких виступає Україна;
2. Відсутність широкої судової практики (спеціалізованих судів/суддів) з морських справ, що є наслідком втрати Україною морського торгівельного (риболовецького, наукового, технічного і.т.д.) флоту;
3. Змішення у Кодекс Торгового Мореплавства України різнорідних правових норм, що заважає внесенню змін до нього;
4. Відсутність дієвої Морської адміністрації (координатора для розвитку морського права) - замість цього наявна велика кількість напівлегальних утворень, які ведуть практику на основі актів сумнівної легітимності.

Підготував Сергій Горчаков