Вперше і востаннє пишу про кінодублювання
Отар Довженко // 11 лютого 2008
Вперше і востаннє пишу про кінодублювання
У кінотеатрах Казахстану фільм казахською мовою можна побачити лише на національне або державне свято. «Фільми йдуть російською мовою, – розповів мені журналіст Ігор Неволін. – Казахською у прокаті не більше 5-10%, як правило, ці стрічки зняли ще за радянських часів. Виняток становила наша стрічка «Кочівник», прем’єра якої відбулася казахською мовою з російськими субтитрами». За словами Ігоря, етнічних казахів у його країні менше 60%, і лише 40% корінного населення володіє мовою титульної нації. На півдні країни, у районах компактного розселення узбеків, показують фільми узбецькою.
В Узбекистані іноземні фільми для кінопрокату узбецькою мовою не дублюють. У більшості кінотеатрів ідуть дубльовані російською та російські фільми, і лише деякі демонструють кіно узбецького виробництва. Зате телебачення – переважно узбецькою, тож ті, хто нею не володіє, мусять дивитися російські супутникові телеканали. «У прокатах – великий попит на фільми та мультики, дубльовані узбецькою», – каже журналіст з Узбекистану Олексій Добринін.
У Туркменістані немає кінотеатрів. Взагалі. Так, принаймні, стверджують туркменські емігранти, що працюють на «Радіо Свобода». Хоча восени 2008 року влада збирається провести в Ашгабаті міжнародний кінофестиваль. На телебаченні деякі фільми йдуть у туркменському перекладі.
У Білорусі дублюють білоруською лише… підпільно. «У минулому році було кілька перекладів, 2 або 3 картини, причому старі. Переклади не офіційні, а підпільні», – каже журналіст Віталь Біруков. У кінотеатрах, за його словами, показують лише російськомовні фільми, на телебаченні ж трапляються стрічки білоруською, але дуже рідко.
«Крутять або російське, або дубльоване російською, – розповіла мені Аделя з киргизького представництва «Інтерньюз». – На дублювання киргизькою грошей нема». Киргизька влада намагається потіснити в телеефірі «недержавну» мову, але не російську, яка має статус офіційної, а узбецьку. «А якби почали дублювати іноземні кінохіти киргизькою мовою і паралельно демонстрували б російською, люди б ходили?» – запитую я. «Навряд чи…»
…Слухаючи історії колег із пострадянських країн про мовну ситуацію в галузі кінопрокату, я не міг не відчути гордості за Україну, яка за якихось два-три роки з нульової позначки зробила крок аж до ста відсотків. Адже від початку на сто відсотків ніхто, в принципі, не сподівався, як і на те, що реакція активної антиукраїнської частини суспільства обмежиться писанням скарг Сильвестру Сталлоне. (Волання бізнесюків-дистриб’юторів, у яких виникли деякі проблеми з надприбутками, я не рахую.) Це перемога, – нехай не дуже велика, але промовиста, – насамперед тих небайдужих, які організували акцію «Кінопереклад», і тих, хто забезпечував у цілому не надто численним і впливовим борцям за українську мову в кіно потужну медійну підтримку.
Та поки що перемога скидається на ще одну нашу «Конотопську битву». Зловили вдалий політичний момент, «погромили москаля» (щоправда, разом із «москалями» трохи дісталось і своїм), довели, що і слава, і воля в нас на місці, але руїна від цього, на жаль, не зникла. Якщо озирнемось довкола, побачимо цілком русифіковані сфери життя, значно важливіші за кіно, і сфери ці ні законом, ані рішеннями Конституційного Суду не українізуєш. А щасливо завойовані сто відсотків української мови можуть із такою самою легкістю перетворитись на нуль, якщо на наступних виборах комусь знадобляться голоси російськомовних виборців. Ще й під шляхетним приводом визволення комерційного кінопрокату від несправедливих обмежень, встановлених державою. І тоді ми знову повернемося до середньоазійської ситуації.
То, можливо, варто вже сьогодні думати про компромісний варіант (зокрема й такий, що передбачає певні зміни до законодавства), який якщо не задовольнить, то хоча б частково вгамує невдоволення принципово російськомовної частини нашого народу? Якщо ми спроможемося розумно поступитися частиною нашого завоювання на користь «переможених», у нас з’явиться шанс на мирне освоєння хоча б частини тих сфер, українізація яких поки що нереальна.
Отар Довженко
Обговорити статтю на Форумі »»
(12 голосів, середня оцінка: 3.75 з 5)
Loading ...
Автор пропонує “перетерти” перед Конотопом, домовитися, хто виграв і мирно розійтися до Батурина?
11 лютого, 2008 о 19:22Автор предлагает вообще обойтись без Конотопа, без измен, без насилий над здравым смыслом (Вы, Тар, мне ещё на вопросы не ответили), да и без Батурина.
11 лютого, 2008 о 19:29Отар! Медаль Вам за голос разума!
ТОЛЬКО компромисс позволит избежать ситуации, когда всё вернется к исходной.
11 лютого, 2008 о 21:06Пане Болдырев, якщо ваше питання щодо шведів серед фінів, то ось:
The size of the Swedish-speaking community relative to the whole population has constantly decreased: in 1880 it was 14.3%, in 1910 11.6%, in 1940 9.6% and in 1970 6.6%. According to the most recent information from Statistics Finland (31.12.2002) there were 290,251 Swedish-speakers (5.6%) out of a total population of 5,206,295. The number of Finnish-speakers was 4,797,311.
11 лютого, 2008 о 22:22А остальные три?
11 лютого, 2008 о 22:36И главное: выводы сами относительно нормальной языковой политики не сделаете? Или помочь?
11 лютого, 2008 о 22:38в государстве “украина” проживает порядка 100 национальностей
думайте дальше сами
12 лютого, 2008 о 4:21Вот именно об этом-то, я и думаю. Заметим, что в России - ещё и национальностей и языков больше. А проблем именно таких - нет. Есть другие, возможно более серьёзные, но вот как раз таких - просто нет, и многие в России даже не воспринимают всерьёз утверждения, что частным кинопрокатчикам и частным кинотеатрам может кто-то что-то запретить на уровне министерства или ведомства. Втихаря, тихой сапой - да, постоянно озираясь, объясняясь на каком-нибудь новоязе и имея в голове одно, а на словах другое, но вот так… Сегодня рассказал нескольким - никто не воспринял всерьёз.
12 лютого, 2008 о 10:14Не верите?
Може, й так. Після того, як “переконано російськомовні” на власній шкурі відчули, як було раніше україномовним, - можна подумати й про компроміс.
12 лютого, 2008 о 12:25Вот именно об этом-то, я и думаю. Заметим, что в России - ещё и национальностей и языков больше. = Так отож. А ви чули хоч щось про прокат мовами національних менших?
12 лютого, 2008 о 12:43> Якщо озирнемось довкола, побачимо цілком русифіковані сфери життя, значно важливіші за кіно
З цієї фрази можна зробити висновки, але, на мою думку, не такі, які далі робить Отар.
> Якщо ми спроможемося розумно поступитися частиною нашого завоювання на користь «переможених»
Історичний досвід останнього десятиріччя показує, що коли “хороші хлопці” виявляють благородство, то “погані хлопці” з того завжди дуже неблагородно користаються.
12 лютого, 2008 о 12:51Ответ Дмитро:
12 лютого, 2008 о 13:001. Видел.
2. Не видел ЗАПРЕТОВ. А я именно о запретах, не понимаете разницу?
“Волання бізнесюків-дистриб’юторів, у яких виникли деякі проблеми з надприбутками, я не рахую.” - Боже, Боже… одразу видно: людина глибоко в темі.
12 лютого, 2008 о 14:24Громадяни України бажають дивитись кіно українською. „Російськомовних” вигадав генштаб.
12 лютого, 2008 о 15:25Я теж думаю, що повністю заборонити законом російськомовний дубляж - неправильно. Не через якийсь там компроміс, а просто. Краще встановити пропорції: хай буде в великих містах по одному російськомовному кінотеатру чи щось таке. Ці пропорції теж можна врегулювати нормами. І до цього все рівно прийде.
Ну і в інших сферах теж треба добитися пропорцій.
12 лютого, 2008 о 16:06Компроміс можливий з людьми, які його бажають. І хоча я проти будь-яких заборон, цілком очевидно, що “російськомовні” компромісу не хочуть. Це видно навіть по коментарях: “новояз” вони знати не хочуть і вважають, що це ми маємо вчити їхній “ґраматний руSSкій єзик”. Тому будь-який компроміс з цими людьми буде НМСД сприйнятий як ознака слабкости. Рішення про заборону — абсолютно протиправне, але, на жаль, dali_bude має рацію: з вовками жити…
12 лютого, 2008 о 16:10І знову бла-бла-бла “люди не винні, що століттями заборонялась українська мова, хай ще трохи подивляться фільми російською мовою”.
12 лютого, 2008 о 16:12Панове, А ХТО БЛІН, СКАЗАВ, ЩО РОСІЙСЬКОМОВНЕ ЧИ ФРАНКОМОВНЕ КІНО ЗАБОРОНЕНЕ? Ви Б РІШЕННЯ КСУ ПОЧИТАЛИ.
12 лютого, 2008 о 16:47добра зважена позиція
13 лютого, 2008 о 1:25Вельми советую подумать на совершенно иную тему:
запретить русский язык невозможно, заставить использовать украинский - также невозможно. Хотя бы просто потому, что на этой планете существует не только Украина (вот об этой детали не следует забывать даже супер-пупер патриотам).
Однако, административное регулирование в области частного показа частных фильмов в частных кинотеатрах есть ни что иное как ущемление или умаление прав прежде всего тех граждан, которые в таком государствен живут, то есть прежде всего граждан Украины.
Продолжать далее не вижу аж никакого смысла.Административными регулированиями частных отношений в данном случае, как я понимаю конституционное право вообще, а не украинское в частности, власть просто злоупотребила, ибо в данном случае нет для этого конституционно определённых оснований (неважно - что по этому поводу говорил КСУ - я вправе иметь собственный разум и рассудок, даже если в КСУ сидят сверхгениальные юристы, вроде Стадник): нет ни угрозы государственной безопасности, ни защиты жизни и здоровья иных людей, ни угрозы окружающей среде… словом ничего нет. А частный прокат, частные фильмы и частные кинотеатры, вкупе с частными деньгами, которые платят частные кинозрители остаются частными, но никак не государственными.
всё! С моей стороны разговор закончен (на это я имею право без всякого согласования с кем-либо ещё).
13 лютого, 2008 о 3:122 Марк: Як вже “гість” відзначив, ніхто російську мову у кіно не забороняв. Якщо фільм російського виробництва, його можна просто субтитрувати (що й робиться). Якщо фільм вироблено в Україні, його можна показувати хоч китайською.
А щодо приватних кінотеатрів: Марке, може, Ви за те, щоб держава не ліцензувала та регулювала і роботу, наприклад, приватних клінік? Мовляв, це ж приватні гроші, приватні лікарі та приватні клієнти - хай роблять, що заманеться!
А кіно є настільки ж важливою сферою національної безпеки, як і охорона здоров*я.
14 лютого, 2008 о 15:20Пане Болдирєв, треба розрізняти адміністративне втручання і регуляторного встановлення рівних для всіх правил гри на ринку. До останнього належать, зокрема, вимоги до якості продуктів у крамниці, вимоги НБУ до діяльності банків, вимоги до рівня викидів шкідливих речовин підприємствами, - і вимоги до кінопрокату. Адміністративне втручання було б тоді, коли вимагали б з цієї країни фільми показувати, а з цієї - ні; тій
14 лютого, 2008 о 15:23…кінопрокатній фірмі показувати стільки-то, а тій - стільки то. А тут маємо єдину для всіх вимогу: для ліцензування показу фільм мусить бути дубльований, субтитрований, озвучений державною мовою. В цих, встановлених законом рамках можна конкурувати, скільки влізе.
14 лютого, 2008 о 15:42Не надо строить иллюзий: регулирование есть разновидность именно вмешательства, а лицензия, если это словечко перевести с латинского языка есть ни много, ни мало как разрешение, дозволение. Честное слово, не надо даже пытаться в разговоре, по крайней мере со мною, прятаться за слова.
15 лютого, 2008 о 4:52Факты - вещь упрямая. Было у меня право (например в моём кинотеатре показывать фильм на русском языке), не стало у меня этого права. Но… фильм - мой, кинотеатр - мой, публика заключает договоры именно сомною.
Что касается банковской деятельности, то уж, извините - это сильно другая опера и это “инаковость” вытекает именно из верного определения как раз банковской деятельности (которая, кстати, корректно в законодательствах большинства государств не определена).
А что до конкуренции, то конкурировать (соревноваться, состязаться, бороться за) можно даже в тюрьме и на зоне. Так что сама по себе возможность конкуренции тут совершенно ни при чём.
А вот какова общественная опасность показа фильма с российским дубляжом на Украине -ума не приложу.
2 Марк:
20 лютого, 2008 о 13:52Небезпека від показу російськомовних фільмів в Україні полягає в тому, що це, на жаль, означатиме відмову від показу українськомовного дубляжу. Принаймні на даному етапі дикого капіталізму… Повірте, я не проти того, щоб у кінотеатрах сеанси російською та українською йшли через один. Це було б просто ідеально. Але ж наші прокатники довели, що якщо дати їм можливість добровільно визначати, які фільми дублювати та прокатувати, а які ні, то вони українську ігнорують…