Коли приходить свято…

Пригадуєте гоголівського “Ревізора”? Він ось-ось має приїхати, учасники дійства божеволіють, створюють практично броунівський рух…до приїзду ревізора все повинно бути в порядку.

Приблизно така ж, якщо не гірша ситуація відбувається в українській (читай пострадянській) лікарні перед прибуттям санстанції. Десь за тиждень до прибуття “коханих гостей” адміністрація закладу починає поводити себе, як бульбашки у напіввідкоркованій пляшці шампанського — кожен мчить до своїх підлеглих і повідомляє цю “радісну” новину. Хоча на перший погляд здавалося б — це питання не повинне хвилювати лікарняне керівництво (звичайно, якщо в самій лікарні все на місці). Ну це власне проблематично — в українській лікарні дуже небагато речей на своєму місці…

Отож, ранок…зміна почалася. Від лікаря до лікаря, від санітарки до санітарки, від медсестри до медсестри перелітає “санстанція-санстанція-санстанція”. Далі 5-ихвилинка, заввіділеннями занепокоєно пояснюють — чайники поховайте, телевізори настільні чорно-білі “Електроніка”, шапочки всі повдягайте, одним словом — будьте чемними. За тиждень до урочистої події зібрано з медперсоналу гроші на задобрення санінспекторів…з медсестер і санітарок по 10 гривень, з лікарів — по 20.

На зібрані кошти придбано улюблені страви перевіряючих — ікри червоної побільше, шинка, апельсини, банани, гранати і, звичайно, коньяк, який вже давно став неофіційною валютою медиків. Медсестри і санітарки посилено дивляться у зошити і, закочуючи очі до стелі, мугикають під ніс — повторюють техніку безпеки з обов”язковим, невід”ємним і дуже важливим її елементом, а саме ПРОТИЧУМНИМ ЗАХИСТОМ. У Макдональдсі чистоту люблять, а у лікарні в такий час — просто боготворять… підлога миється під час прийому, “Васильович, ноги підніміть будь-ласка, мені повитирати треба”.

В перев”язочній шкварить кварцова лампа, хворим про перев”язки на той час можна забути… яке лікування, якщо санстанція приїхала? Скляночки-баночки вже вкотре акуратно розставляються на однаковій відстані одна від одної — все повинне бути на своєму місці. І ось сигнал — на коридорі гупають ноги, прибігає захекана санітарка: “ІДУУУУУУУУУУУУТЬ!!!” Безмовна команда “По місцях”, всі посилено роблять вигляд божевільного вникання в робочий процес. І ось, відкриваються двері…… доктори і санітарки зриваються на рівні ноги, “Миронович, виключіть телевізор”. Заходять. Лікарняне керівництво має такий вираз обличчя, як діти на першій сповіді, “доброго дня”, медсестри одразу марширують на імпровізований екзамен, начальники закладу, реагуючи на правильні відповіді, згідливо хитають головою або роблять вигляд, що зараз втратять свідомість.

І тут як грім з ясного неба…”чому у вас рушники не підписані?” Все, це практично катастрофа, Армагедон, Апокаліпсис Сьогодні, Судний День, Сумний Святий Вечір в 46-ім році і Прокляття Волхвів. Обличчя полотніють і стають приблизно такими ж, як і рушники… обличчя, до речі, теж не підписані:)

Мовчазний натовп вибрідає з кабінету, далі на черзі — празник жизні для офтальмологів, потім — для ЛОРів, венерологів і т.д., і т.п. Потім вимушено засмучений настрій санінспекторів, вимушено розвіюється при спогляданні пишно накритого столу… ну звичайно, адже вони V.I.P-персони, одним словом — САНСТАНЦІЯ.

До Міністерства Охорони Здоров”я України надійдуть приємні і зручні дані про відвіданий медичний заклад, у шлунку легенько побуркуватимуть ікринки ненароджених осетрів, що плавають у доброму закарпатському коньяку. Відвідини вдалися, хоча іншого варіанту і не передбачалося… тепер чекає інша лікарня, тепер в іншому кінці міста чи країни на певний час всі знову стануть гоголівськими персонажами… адже їде САМ РЕВІЗОР!

Андрій Жолоб

(12 голосів, середня оцінка: 3.67 з 5)

 Loading ...